su_zanno4ka

колись в "нешенел джеографік" побачила фото з цього парку. все здалось дуже монументальним. захотілось сходити. крім цієї дами парк дуже банальний.







в києві є стара байка із серії "це було з троюродним братом знайомого мого співробітника який вже звільнився"
якомусь америкосу випало мати справи в києві. на летовищі його зустріли українські парнери і доставляють в готель на правий берег. вечірні сутінки.
проїхавши міст патона америкос втикнув на підсвічену ілюмінацією даму і каже: "в нас в нью-йорку є статуя свободи, то вона не тільки банально підсвічена, але в неї можна зайти і оглянути панораму з факела в її руці".
наші хмикнули і видали: "таккоє. от наша в дванадцятій ночі видає звуки як московські куранти, крутиться навколо своєї осі і б'є мечом по щиту".

накачала 9 альбомів
кого?
річарда чіза (Richard Cheese)

це кавер-версії в стилі лаундж на всю сучасну музику
зірки завмирають в очікуванні, коли виходить його альбом, бо після його втручання популярна пісня стає культовою
він матюкається і заігрує з жінками з залу вплітаючи діалог в пісню
він - це бокал мартіні драй і тигровий смокінг

його ім'я гра слів і не дарма, як він каже. зменшено-пестливе dick в пєднанні з cheese - ще той кусок сиру

бобі рікота (Bobby Ricotta) клавіші
френк фета (Frank Feta) барабани і перкусія
біллі блю (Billy Bleu) бас



Richard Cheese і його гурт Lounge Against the Machine грають вживу на шоу джимі кімела (Jimmy Kimmel Show)

тиждень тому на воскрєсєнці в ларьку втикнула на пиво "Бердичівське.Кармеліт". безподобне пиво! просто неймовірна безпечність не взяти на чотири пляшки більше. воно ж в хаті їсти не просить
я дуро, курко і блондінко.
і от зранку мені привезли сувенірчик з полтави - "Полтавське.Гєлон" і "Полтавське.Фірмове". класс! не супер, але смачно як в дитинстві

нормальне пиво варить тепер тільки маленький і нерекламований виробник. якийсь провінційний заводик, а не мультибрендовий концерн. саме про таке пиво і діляться враженням, бо про інше можна коротко сказати - гавно

готую уху з сьомги
п'ю шейк бора-бора
музика лабає на всю гашика
а ви там чьо?

на ялтинській кіностудії збудували місто. тут знімають один проект без заявки на мистецтво, проте якісний і не дешевий.
гуляти містом дуже дивно. з першого погляду фасади, вікна, балкони, а коли заглядаєш всередину - нічого
вешталась вулицями








( ще 5 )

фото клікаються

це банери на цілком серйозному новинному сайті

( залупа-на )

це місто котів, шампанського і білих штанів
місто, в якому не хочеш спати. місто, яке закохує. місто гордих і разом з цим чутливих людей. це красива жінка, яка прихилилася спиною до величних гір, а свої ноги опустила в море...




клац

не знаю хто фанатіє від планової відпустки - точно не я. мене не довго пре пролежуватись на пляжі, мене вимучує спека і я не люблю туристів. тому в ялту в жовтні!
чому мажорна ялта? бо мене в криму все цікавить одноразово. всілякі печери, гори, стоянки неолітів чи чого там - мало мене хвилюють. ще менше монастирі, святі джерела і водоспади, витоптані гори, аквапарки та дельфінарії. все інше я більш-менш бачила чи ще побачу.
а сюди повертаєшся, про неї мрієш, в ялті живеш.
"я живу в раю!" (с) таня.ялта
і вона права.

( бонджорно, ялта! )

обожнюю осінь
це моє царство світла, кольору і дощів

літо закінчиться. але не закінчиться те, що нам літо подарувало













( 1+1 )

правда вони чарівні?:)))
знимки клікаються!

і штутчне тепло інколи краще ніж відсутність справжнього

чи міг макс планк знати, що його неділима величина буде зачищати лінію бікіні і порослі ноги сучасних жінок? але він був би радий, що в сучасному світі надбання науки йдуть не тільки на прогрес чи істеричну втечу з кам'яного віку, але і на знищення рудиментарних явищ:)))





їхала в метро і наткнулась на рекламу. на питання петрика "а как ето?", висловила здогадку, що мабуть "...в андронному колайдері"

антон палич чєхов - геніальний літератор
по суті його твори без часових рамок і сприймаються так живо, як він відчував півтора століття тому
читаючи антонапалича уява малює картинки в стилі тіма бертона
він відчував світло
світло людських душ і "душонок".
і малював ним
як іноді соромно читати правду, яка за півтори сотні років не змінилась











( чєпуха )

приходить в голову таке

пи.си. ото прочитала після ночі дня народження свого, що я тут накалякала иии;)))
пішла дочитувати антон палича

оміняю масляний калорифер на потужний кімнатний вентилятор!
спакойна! не назавжди - лише до кінця серпня місяця:))))

"Істрія коня"
за повістю Л. Толс­того "Холстомєр"
режисер Вадим Сікорський
інсценізовка Марк Розовський

прекрасна вистава. захоплює, стискає і викидає. неймовірно, але цинік як я - плакав у видошукач, сидячи біля ніг помрєжа за першою кулісою.
якщо підете на неї колись, то рекомендую на виконання юрки хвостенка - він мега! без перебільшень















( конюшня )

репетиційна база, пару камер, бородаті веселі музиканти, які постійно галдять, сміються і ходять на перекури - це майже 5 годин запису репетиції





PETRUS&GORYN4


SHMELJA&N.E.D.


KOSAR & "заяц большой"

п'ятниця почалась з того, що МИ ГОРІЛИ, починаючи з ванни.
проте дуже швидко врятувалились. під єгоровські крики "рота падйом!" всі бігали і заливали вогонь водою.

як результат у всіх і кота шок, і підараска квартири цілий день від закопченості, втрата всіх зубних щіток і бритв, полички з дзеркалом і підвісного потолка.

від пережитого в кота з'явились суїцидальні напади і він вирішив вкусити розетку всередині.

як результат я ридаю. решта квартири змучено намагається зловити те, що від кота лишилось, щоб добити.

в кота підсмажена щока і чомусь позолотілий клик. а загалом ще вісім лишилось

женя, якому на сьому ранку суботи їхати в казань застряє в ніжині і не встигає на останню електричку. люда в істєріці, хоча квитки в неї. женя приїхав зранку одразу на вокзал

в суботу пам'ятаю я приймала душ і щось там прибирала, а ввечері з хлопцями поїхала на запис репетиції. пофоткала, відпочила, напилась пива, а потім петрусь загубив в таксі телефон...

останній набраний на ньому номер мій. і якби таксист сьогодні зранку не подзвонив і назвав нас "вісьолимі пацанамі с гітарамі" і не пообіцяв віддати телефон, я би сцала виходити кудись з хати. а так, може відпустило....

коли цей плейбой зробив третє переможне коло по знімальній групі, і його тримали в руках і на кетерінгу, і навіть другий режисер, зі сном і нудьгою в деякі моменти було важко

( ПЛЕЙТАЙМ )

усе клікається
більше в галереї

сильний вітер. знов холодно і похмуро. під вікном зацвіло "тюльпанове дерево" і дуже хочеться літа, щоб в голові стрибоконики





( wishes&whispers )

ненавиджу копіпейсти недолугих смі в журналах друзів. читати все це вже не можливо. всі ці роздуми про кризу, обвали, політиків, лівих і правих, і нашу державу-інваліда. я знаю це звучить противно і не свідомо. але сприймаю це за графоманство. я майже не коменчу, бо не маю що сказати на те, що "всім пісєц" і "не будем байдужі"

мистецтво вічне. вона виконує річ великого гітариста



Joe Satriani - Always with me, always with you